11 Вересня 2024

Бульвар Сансет (Сіднейський оперний театр)

«Бульвар Сансет» величний, це інші мюзикли стали маленькими. У цьому шоу відчувається розкіш і декаданс старого світу: від вишуканих декорацій, розкішних костюмів до захоплюючої музики. «Бульвар Сансет» змушує інші великі шоу в місті (кхм, «Сестро, дій») виглядати як шкільні постановки.

Акторський склад «Бульвару Сансет»

Сценарист Джо Ґілліс (Тім Драксл), ховаючись від колекторів, випадково потрапляє на територію старовинного голлівудського маєтку. Він шокований, коли виявляє, що всередині ховається колишня суперзірка ери німого кіно Норма Дезмонд (Сара Брайтман, або Сілві Паладіно, якщо вам так більше подобається), разом зі своїм відданим дворецьким Максом (Роберт Ґрабб). Дезмонд залучає вродливого письменника до роботи над сценарієм, який вона написала для свого повернення на екран. Ґілліс переїжджає до маєтку і звикає до життя чоловіка на утриманні, але коли він зустрічає ідеалістку письменницю-початківця Бетті Шафер (Ешлі Рубенак), яка зуміла зачепити його цинічну натуру, він опиняється перед вибором між бездушною розкішшю або пристрасною молодою творчістю.

Сара Брайтман і автори «Бульвару Сансет»

Коли я дивився «Бульвар Сансет», я наполовину чекав моменту розчарування, яке відчували багато критиків Мельбурна. Але в антракті я зрозумів, що цього не буде. Так, у цьому шоу є щось відчайдушно смішне і безглузде, але мене по-справжньому захопила старовинна велич цього мюзиклу, якому вже більше 30 років. За келихом шампанського під час антракту, на фоні Сіднейського мосту, спостерігаючи, як найкращі зірки Сіднея сяють у морі блискіток, тісних костюмів і ще тісніших облич... Все це раптом стало зрозумілим.

Тім Драксл та Сара Брайтман

Це справжній кемп. 

Не той яскравий, свідомий «низький кемп», як у шоу RuPaul’s Drag Race (або в майбутньому Titanique, який я дуже чекаю), а «високий кемп». Це кемп справжньої любові, несвідомої ексцентричності й щирої безглуздості. Це «Сірі сади» (документальний фільм, не мюзикл). Це театр кемпу, гідний уваги Сонтаг або Ішеруда. Він сприймає себе дуже серйозно, але саме в цьому створює щось більш ексцентричне. «Бульвар Сансет» не висміює свій зміст, а грає з ним і на багатьох рівнях.

Акторський склад «Бульвару Сансет»

Як критика творчих індустрій, це досить очевидно. Успіх може зруйнувати тебе більше, ніж невдача. Поки ті, хто на дні, мріють про своє тріумфальне «цього разу наступного року», легендарна Дезмонд – це зламана оболонка, спустошена безжальною індустрією, яка її відкинула, коли її зірка почала згасати. Ґілліс просто намагається вижити в боротьбі між мистецтвом і комерцією, де комерція завжди перемагає. Дезмонд і Ґілліс чіпляються одне за одного, як взаємозалежні рятувальні шлюпки.

Мета-наратив навколо цієї постановки ще глибший. Запрошення Сари Брайтман на цю роль абсолютно логічне. Її тривалі й глибокі зв’язки з кар’єрою Ллойда Веббера, її статус театральної суперзірки, яка повертається на сцену (тільки не називайте це камбеком), і той факт, що в декораціях є орган на великій сходовій клітці. Коли Дезмонд різко кричить на Макса, щоб той перестав грати на органі, в залі прокочується смішок. Усі згадки про славетні кінокомпанії, такі як Fox (давно поглинена Disney) і Paramount (яку знову продають), нагадують нам, що вся кіноіндустрія може повторити долю самої Норми, оскільки великі студії часто відправляють на задвірки.

Сара Брайтман

Гра Брайтман втілює надмірну мелодраматичність епохи німого кіно, яка надихатиме драг-квін на покоління вперед. З Брайтман цей цикл завершився і повернувся туди, де мав бути. Однак їй бракує нюансів, необхідних, щоб змусити нас перейнятися становищем Норми. Щодо музики, вона не зовсім підходить для цієї ролі. Її оперний вокал конфліктує з музичним театральним стилем, бракує різкості й швидкості виконання. Часом здається, що вона взагалі не вимовляє приголосних. Віддані шанувальники Брайтман знайдуть тут багато для захоплення, але мені цього було недостатньо.

Тім Драксл

Тім Драксл не просто трієдина загроза, він справжній шедевр талантів у ролі Джо Ґілліса, фактично головної частини шоу. Його вражені реакції є ключовими для того, щоб вистава працювала, оскільки грубуватий Ґілліс потрапляє у світ непристойного багатства.

Є лише один момент, коли шоу визнає свою кемпову естетику, і Драксл майстерно його відтворює. Коли він співає титульний гімн, його сорочка розстебнута, демонструючи тіло, гідне Інстаграму. Це момент, коли шоу розслабляється, посміхається глядачам і каже: «Добре, гаразд, ви можете отримати це», перш ніж повернутися до темної, готичної розкоші. Це абсолютно не підходить для ролі збанкрутілого голлівудського письменника, який бореться за виживання, але ідеально підходить для цієї химерної, перевищеної розкоші. І факт, що це відбувається під час надзвичайно складної пісні (з великою кількістю швидких рядків, мінімумом місця для дихання та потужною фінальною нотою), яка розкриває всю його мотивацію та підсумовує виставу, просто геніальний. Це кемп.

І подумайте про бідну Ешлі Рубенак, яка чудово виконує роль найменш прописаного персонажа – ідеалістичної письменниці Бетті Шафер. Це невдячна роль «дівчини» в старому мюзиклі. Саме такого типу роль вона чудово зіграла в Мельбурні у постановці «День бабака» в ролі Ненсі. Бетті – це буквально коротка відволікаюча зупинка (позаду Бульвару Сансет) на шляху якогось чоловіка.

Ешлі Рубенак та Тім Драксл

Режисер Пол Ворик Ґріффін створив чітку постановку з увагою до деталей. Є хореографічні вишуканості у змінах сцен, які підтримують динаміку й не дають забути, що це піднесений світ мюзиклу. Хореографія Ешлі Воллена сяє в номері «The Ladies Paying», але його вплив відчувається у всіх рухах акторів. Освітлення Марка Гендерсона працює разом зі складними декораціями Моргана Ларджа, додаючи нових емоцій і краєвидів у кожну сцену. Коли весь акторський склад і оркестр виконують «This Time Next Year», Оперний театр наповнюється резонансом. Це той всеосяжний момент, якого хочеться від мюзиклу.

Ще однією тінню, що нависла над цією постановкою, є постановка «Бульвару Сансет», яка вразила британську аудиторію, отримала Премію Лоуренса Олів'є та зробила попзірку Ніколь Шерзінгер справжньою театральною зіркою. Вона незабаром з'явиться на Бродвеї. У той час як наша місцева постановка оперна й розкішна, режисер Джеймі Ллойд спростив свою версію до її суті. Сподіваюся побачити її наступного місяця, тож згодом поділюся враженнями, але друзі з Лондона і критики захоплюються її простотою. Сподіваюся, ми побачимо її тут. Якщо в 2022 році ми могли мати дві постановки «Привида опери» підряд, чому б не «Бульвар Сансет»?

Акторський склад «Бульвару Сансет»

«Бульвар Сансет» — один із перших записів, які я купив за власні гроші на початку 90-х. Той громіздкий подвійний компакт-диск зараз лежить у коробці в шафі. Це один із моїх улюблених саундтреків Ллойда Веббера, одразу після «Привида опери» та «Ісуса Христа – суперзірки». Тож я, по суті, є основною аудиторією цього шоу, і мені воно дуже сподобалося.

P.S.: Я повернуся, щоб побачити цю постановку ще раз, з Сілві Паладіно в ролі Норми.

Cultural Binge, 1 серпня 2024 року
Автор: Чед Армстронг

Джерело: Cultural Binge